Сьогодні у нашій рубриці «Знахідка» буде дуже непересічний артефакт. З виду він схожий на звичайнісінький камінь, проте досвідчене око (нам такі вмонтовують, коли починають доплачувати за вислугу років) таки упізнає в ньому пест-товкач. Загалом подібні камені є найдавнішими пристосуваннями для помелу зерна, фарбників, деревного вугілля, існують версії щодо їх використання як кушнірського інструменту. Проте, на цьому їх функції не закінчуються, адже цікаві вони не лише своєю ужитковістю, а й певною обрядовою семантикою. Наш артефакт був знайдений В’ячеславом Шерстюком під час науково-вишукувальних досліджень у Лохвицькому та Миргородському районах на Полтавщині у 2007-2008 роках. Можна сказати що це була випадкова знахідка, але певною мірою – випадково невипадкова (але про це згодом).

Щоби не марнословити, пропонуємо краще звернутися до наукового звіту про ці дослідження, де наведено не лише опис, а й загадується «експеримент», який «подарував» археологам знахідку: «У східній полі кургану 1 групи, неподалік стику обох насипів, під час експериментальної спроби на хвильку перейти у паралельні виміри, силами потойбіччя зір було прикуто до одного предмету, що легко виступав із землі. Ним виявився пест-товкач. Ретельно оброблений з усіх сторін, мав зрізано-конічну форму, із випуклою робочою частиною». Матеріал – камінь, але який саме – поки залишається не визначеним. Розміри: висота – 8,30 см, верхня площина – 4,50 х 3,80 см, нижня, робоча частина – 6,40 х 6,10 см.

Подібні артефакти різних конфігурацій часто знаходять у підкурганних похованнях бронзової доби, що мали їх у якості напутнього інвентарю. Але не виключено, що подібні товкачі поєднували свої розтирально-ужиткові функції з містичними ще за часів палеоліту.
Саме ця знахідка вже давно знаходиться у фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. У нас у науковому опрацюванні наразі перебуває схожа, більш «простіша», з околиць с. Дмитрівка Горішньоплавнівської громади, яка, щоправда, не має «курганного контексту» виявлення.

А зараз прочитайте, будь ласка, ще раз третій абзац, і зверніть увагу на слова про «стик обох насипів». Тут мова йде про місця між двома розміщеними поруч, у притик, курганами або ще як їх називають деякі дослідники «горами, що товчуться». Саме про такі місця, їх наукові тлумачення та пов’язані з ними артефакти ми розповімо у наступному матеріалі. А також – про згаданий там «експеримент».
Обіцяємо – буде і про містику!