…У Святвечір рано заходить сонце, а на небі вже сходить різдвяна зірка! Й напередодні найбільш чарівного свята у році ми вирішили трохи пофантазувати, яка ж різдвяна атмосфера була 140 років тому в Полтаві.
Адже історична будівля нашого Центру, що досі береже свій багатий досвід в декількох іпостасях (унікального «Українського клубу», першого вищого навчального закладу в місті – Історико-філологічного факультету, та інших фундаціях національного та культурно-просвітницького спрямування), зведена ще в позаминулому сторіччі, наприкінці 1880-го року!
…Якою тоді була Полтава, як виглядали її центральні вулички, що досі мають притаманну мабуть тільки цьому місту затишність, яка, на нашу думку створюється дивовижним та незвичайним для тогочасної України поєднанням губернської архітектури, церков, невеликих будиночків дворянства та провінційних сільських хатинок?
І ось ми спробували уявили дух Різдва цієї старої Полтави. На Стрітенській де-не-де лунає Коляда, й красиві співи парубків та дівчат, а на сучасній Соборній – жива вертепна вистава, де грають Різдвяну драму. До ночі вулиці вкриває пухким снігом, й місто стає схоже на домашню паляницю під хвилястою шапкою з борошна. Й тільки іноді за кучугурами проносяться упряжі вбраних коників, дзвін яких залишає чарівні звуки срібла, що повільно розтають у нічному повітрі. У вікні білих хатинок дрижать теплі вогники різдвяних свічок. На столі святкової вечері – вишита біла скатертина, розписний глиняний посуд та запашні домашні страви. За різдвяним столом зібралася вся родина, вікна у хаті запотіли, пахне дровами з печі, хвоєю, розтопленим воском. Світло і тепло в Різдвяну ніч у сімейному колі…..
А ось якщо перенестися на 30-40 років уперед? Тут, в будинку «Українського клубу» теж святкують Різдво. У світлиці клубу – публічний захід, на якому зібралися громадські діячі, художники, письменники, науковці та інше інтелігенство. Можемо лише уявити, як цікаво та затишно минали в цій будівлі святкові вечори, адже Український клуб славився частими заходами для національно-налаштованої громади Полтави, запрошував гостей – відомих осіб з усієї України, організовував різноманітне культурне дозвілля, себто, на тоді по праву вважався осередком культурної спільноти нашого міста.
Ось, наприклад, як згадує вечори у клубі громадський діяч та публіцист XIX ст. Віктор Андрієвський: «Наша вечеря пройшла так тепло, так мило, як рідко коли буває на офіційних урочистостях. При столі ми всі співали під проводом М. Саксаганського. А закінчилась вона загальною «метелицею», котру ми під звуки новенького клюбового фортепяну танцювали, господарі й гості — усі разом з нашим головою — старим Сіяльським і найповажнішим … гостем — професором Михайлом Грушевським!». У книзі про Український клуб її автори відмічають, що тодішні святкові заходи у цій будівлі проводили неодмінно з прекрасними вечерями, лекціями, живою музикою, більярдом та танцями.
…То ж ця будівля вже 140 років зберігає дух живої історії нашого міста у самому його серці. Але ж хоч серце у Центру гаряче, голову ,тобто – дах, вже давно треба було «перевдягнути» та оновити. Як то кажуть – голову треба тримати в теплі! Тож, нарешті, й наша дорога серцю будівля дочекалася оновлення, і ми раді повідомити, що скоро у ній буде новенький та міцний дах. І ми також зараз «перевдягаємося та чепуримося», як і ви до різдвяних свят, і до Нового року будемо з новим “новорічним капелюхом”)!
Зі святом, дорога аудиторія. Нехай цей чарівний дух Різдва, коли радо збирається уся родина, і вдома відчувається добробут, затишок та щастя, залишається з вами на весь майбутній рік!
П.С. Безмежно вдячні всім тим (а їх багато, насправді) хто доклав руку, душу й мізки для того щоб це все нарешті відбулося.!
П.С.П.С. Сподіваємося за кілька років новимо не лише “капелюха”, а й “весь гардеробчик”