Тут визначені сліди селища скіфського часу, курганний могильник роменської культури, городище давньоруської доби.

Цікаво, що саму назву «Високі Лазірки» деякі історики пов’язують з лазурним кольором, що позначав блакитний відтінок (від слов’янського кореня — «лазур», словотвір якого походить від каменю «лазурит»). Але, зважаючи на те, що більшість подніпровських назв, пов’язаних зі словом «лазорки/лазурки» знаходяться на степових або напівстепових ділянках, у нас виникає спокуса припустити, що цим епітетом, вірогідно, нагороджувались не водні «лазурні» ділянки, а саме місця проживання «блакитнооких» людей – вищезгаданих торків, середньовічних кочових сусідів Русі, яких руські князі брали на службу, осаджуючі тюркські степові народи на благодатних для їхнього скотарства землях, і в даному випадку, які проживали на території цього городища у давньоруську добу.

 Про перебування тут конгломерату торків свідчать окремі знахідки, наприклад – мідний казан із залізними вушками. Подібні вироби траплялись у кочівницьких похованнях ХІІ – середини ХІІІ ст., а виготовлялися в Половецьких землях у степах Північного Причорномор’я.

На сьогоднішній день на зазначену пам’ятку виготовлена пам’яткоохоронна документація, що незабаром пройде етап свого затвердження, і даний об’єкт буде не лише туристичним, а й з охоронним статусом.  А поки що — можна переглянути наше відео про цю досить цікаву пам’ятку. 

 До слова: знаходиться городище при в’їзді в місто, біля знаку, який «славить» вигадану дату заснування Лохвиці — 1320 рік. І ніби говорить: ну як так, я ж древніше! Не віриш? Досліди 

Хороших і правильних досліджень нам усім!