Уявімо що Ви – щасливець-археолог, якому пощастило наштовхнутися під час досліджень кургану на якесь унікальне поховання на наших лісостепових чи степових просторах.
Ви його розкопуєте і бачите перед собою цікавезний комплекс, повний ритуальних посудин, дерев’яних цілих предметів, багато оздобленого одягу та тканин, і багато ще чогось!
Уявили? Так от, такого в нас ніколи не буває: мало того що органічні предмети мають здатність до розкладання, і за 3-4-5 тисяч років далеко не всі вони зберігають свої сліди, не кажучи вже про первісний вигляд чи цілісність. Ще й ґрунтові завали та земне тяжіння й тиск землі розчавлюють часто і те, що досить стійке до руйнувань.

Археолог та його колеги бачать все не зовсім так як це було «через 5 хвилин після обряду поховання», але його задача – з’ясувати, спочатку в голові, а потім – реконструктивно, на папері чи/та у віртуальній площині, як виглядав той чи інший предмет або поховання в першопочатковому вигляді.

У науковому сенсі дослідник робить наступне: щось виявляється, потім розчищається (прибирається земля, залишається на місці сам предмет чи те що від нього збереглося), далі – ретельні фотофіксація, вимірювання точних розмірів та виготовлення креслення. Якщо це щось «тверде», як, наприклад кераміка чи камінь, воно береться з собою, за можливості та необхідності клеїться та реставрується, а потім передається до музею.

Що ж відбувається, зазвичай, з предметами 3-5 тисячолітньої давності, які виготовлені, наприклад, з дерева чи шкіри?
На жаль, стан цих предметів у 99% такий, що їх неможливо якось законсервувати (хоча й такі випадки трапляються зрідка), адже це лише тлін та сліди поміж пластами ґрунту. І тому головна задача дослідника – ретельно розчищаючи та розрізаючи ці нашарування прослідкувати конструкцію того чи іншого предмету, зафіксувати окремі деталі на фото та відобразити це на графіці. І таким чином надалі з купи черепків виникають цілі форми горщиків, а з плям коричневого тліну – рештки коліс чи якихось посудин.
От уявіть, як було в нашому випадку: ви розчищаєте незрозумілу пляму всередині поховання, всередині вона «різнокольорова», бо сюди щось було зсипано, а по краях – обідок, ніби як у тарілочки. На вигляд – просте дерев’яне блюдо, з органікою, яка туди насипана. Але дослідник продовжує розчищати цю пляму, і виявляє що в цієї тарілочки немає дерев’яного дна, а лише таким є обідок, на який натягнуто шкіру. А органіка така ж яка була в попередньому похованні в курильниці, тобто це точно не їжа, а якесь зілля для обкурювання. Ще й поруч якась палиця лежить…
І раптом до когось приходить осяяння: – «О, катакомбні боги, так це ж, мабуть, шаманський бубон!», – і тепер все отримує чіткі обриси, на своєму місці, і таке впізнаване, що аж хочеться танцювати під цей бубон))
Та не вийде.. адже він зітлілий. Від нього лишилося тільки фото та креслення. Лише згодом, після численних перевірок своїх припущень, пошуку аналогій, проведення купи лабораторних аналізів, підтвердження (або перегляду) своїх висновків, археологи можуть братися до спроб графічних реконструкцій таких предметів, чи й цілих комплексів.

Але ж і досліднику, і тим паче – пересічній людині, яка не завжди може зрозуміти всі складні описи того чи іншого предмету, дуже вже хочеться «оживити» їх, роздивитися, а ще краще – ще й потримати в руках, ну хоча б уявно!

Саме тут на допомогу приходять сучасні технології! Ми, наприклад, спробуємо відтворити предмети з наших поховань у 3D-моделях та віртуальній реальності, адже маємо для цього достатній науковий «комплект»: креслення, фото, розміри, аналізи, аналогії, кресляра та художницю, досвідчених колег, велике бажання що підкріплене умілими розробниками, ну й на додачу – фінансовими можливостями).
Звісно, не все можна досконало точно відтворити: так, ми не знаємо, наприклад, який орнамент був на бубоні, чи одязі (і чи взагалі був), можна дискутувати якою товщина колеса була в первісному вигляді (адже з часом дерево не лише тліє та згниває, а й трохи «всідає»), але допоки хтось не виграє та не реалізує проєкт на виготовлення машини часу – такі реконструкції будуть найкращим донесенням інформації про стародавні цивілізації.

А щоб дізнатись як ми працюємо над відтворенням неіснуючих предметів з поховань – гортайте інфографіку.

#за_підтримки_УКФ
#віртуальність_забутих_предків