Сербине поле — історична територія неподалік від Диканьки, де у 2 пол. XVII ст. двічі відбулись доленосні для всієї української історії події.
Головним історичним джерелом при їх описі, а також для локалізації вказаного місця на сучасній карті Полтавщини, є твір козацького літописця Самійла Величка, який проживав на рубежі ХVІІ-ХVІІІ ст. неподалік, в Жуках, і не тільки досконало знав місцеву топоніміку, а й мав можливість спілкуватись з безпосередніми учасниками тогочасних подій.
Сербине поле – https://map.codpa.org.ua/?visitid=6969
«Генеральна карта України» — географічна карта України та сусідніх країн 1648 року. Складена французьким військовим інженером Гійомом Левассером де Бопланом.
До першої з них призвела непроста ситуація в Україні, яка виникла після смерті влітку 1657 року творця Козацької держави Богдана Хмельницького та обрання на гетьмана, в обхід сина Богдана Юрія, його генерального писаря Івана Виговського. Вже невдовзі, після утвердження останнього при владі, розгорівся конфлікт між ним та полтавським полковником Мартином Пушкарем. Його причини носили, як суб’єктивний – особисті амбіції Мартина Пушкаря, ― так і суб’єктивний характер – протиріччя в поглядах на майбутній розвиток Гетьманщини, особливо в ставленні до відносин з Москвою, на яку орієнтувався полтавський полковник.
До того ж дещо однобока соціальна політика уряду Івана Виговського, спрямована на побудову шляхетської республіки за польським зразком, призвела до широкого невдоволення гетьманом серед простого люду та їх масового руху на Запоріжжя, яке підтримало Мартина Пушкаря. Внаслідок цього, вже наприкінці 1657 року не тільки Полтавський полк, а й навколишні землі були охоплені антигетьманським повстанням.
Панорама Сербиного поля. Зйомки 2020 року.
Впевненості повстанцям у власних силах додав і перший успіх їхнього війська. Саме його обставини дають підстави вважати, що саме з того часу з’явилась назва Сербине поле. 27 січня 1658 р., як записав Самійло Величко, військовий підрозділ бунтівного полтавського полковника Мартина Пушкаря спільно з загоном запорожців загальним числом до 10 тис. чоловік на чолі з Яковом Барабашом, атакував за долиною Голтвою під Диканькою, якраз проти Рогу Жукового Байраку, посланий на Полтаву гетьманом Іваном Виговським загін і вщент його розгромив. Урядовий підрозділ нараховував 1,5-2,0 тис. чоловік, і складався з Сербського компанійського полку на чолі з Іваном Сербином, та загону козаків під орудою знаменитого Івана Богуна.
- Полковник Іван Богун. Художник Анатолій Теленик.
2. Локалізація Сербиного поля.Василь Кішик, окомірна зйомка автора. 1993 р.
Тріумф пушкарівців забезпечила стрімкість і несподіваність цієї атаки, здійсненої, за словами літописця, коли їхні супротивники саме почали готувати собі обід. Внаслідок нападу гетьманські козаки проте не були повністю знищені, і втративши близько 300 чоловік організовано відступили . Це була чи не єдина поразка знаменитого козацького полководця Іван Богуна, яка проте мала трагічні наслідки для України. Заохочений першою перемогою над сербами Івана Виговського, Мартин Пушкар почав готуватися до подальшої війни з гетьманом, що врешті решт і розпалило громадянський конфлікт в Гетьманщині, з якого постала Руїна. Перемога гетьманського війська над повсталими в битві під Полтавою 1 червня того ж року вже не змогла загасити полум’я братовбивчого протистояння в Україні.
Художні історичні романи, які зображують тогочасні події.
1. Яків Брабаш. Портрет невідомого художника.
2. Мартин Пушкар. Художник Євген Путря.
Більш точно локалізувати на місцевості місцезнаходження історичного Сербиного поля дає можливість докладний опис того ж Самійла Величка другої історичної події, що сталась на цьому ж місці 7 (17) червня 1668 р. Напередодні цього дня, як вказує літописець, навпроти с. Диканька, на Сербиному полі, поставив свій військовий табір гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький, очікуючи на підхід своїх полків для наступного протистояння Правобережному гетьману Петру Дорошенку. На той час Іван Брюховецький, обраний на знаменитій Чорній раді 1663 року, внаслідок своєї промосковської політики вже фактично втратив свою легітимність як очільник Лівобережної Гетьманщини. Тож коли прибуття в Україну царської адміністрації влітку 1666 року провокує збройні антимосковські й антигетьманські виступи, гетьман зважується на кардинальний крок – зрікається влади царя і збройно виступає проти вчорашніх покровителів. Довідавшись же про виступ на Лівобережжя з метою об’єднати українські землі гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка, Іван Брюховецький вийшов йому назустріч.
- Петро Дорошенко.Невідомий художник, друга половина 19 століття.
2. Герб роду Дорошенко.
Самійло Величко зазначає також, що Іван Брюховецький розташувався навпроти Острянинового рогу, що зветься ще Ізученковий байрак. Сюди ж у вказаний день підійшов, зупинившись менш ніж за кілометр, Петро Дорошенко зі своїм військом. Сам правобережний гетьман зі старшиною та тисячним загоном приїхав аж під самий табір Брюховецького, з’їхавши, за словами літописця, на Сербину могилу (ймовірно високий курган).
- Іван Брюховецький. Автор невідомий.
2. Герб Брюховецьких та підпис Івана Брюховецького.
Саме побіля нього і розігралась наступна трагедія, коли до Петра Дорошенка привели Івана Брюховецького, схопленого за активної участі його ж колишнього оточення. Назавжди залишиться загадкою, який знак подав правобережний гетьман після кількох слів, звернених до Івана Брюховецького, але козаки, що привели його, зрозуміли все по своєму. Гетьмана Лівобережної України, обраного на славнозвісній Чорній раді 1663 р., «почали шарпати й бити його і вбили тиранським боєм перед Дорошенковими очима». Він загинув так само, як у XXI столітті лівійський диктатор Муаммар Каддафі.
Необхідно зазначити, що після смерті Івана Брюховецького політичні чинники того часу не сприяли соборності українських земель. Петро Дорошенка незабаром був змушений повернутись на Правобережжя, а Лівобережна Україна, вже з новим гетьманом Дем’яном Многогрішним, продовжила свій трагічний шлях інкорпорації Московським царством.
Таким чином, у 1658 р. незначна військова сутичка на Сербиному полі розпалила багаття тривалої братовбивчої війни, яка поглинула українську державність, а у 1668 р. тут закінчився життєвий шлях чи не першого українського політика-популіста.
На сьогоднішній день на цьому місці археологами виявлено значну кількість різноманітних пам’яток. Серед них – ціла низка синхронних могильників. Певно, саме один з них, вірогідно найбільший, й був тією оспіваною в літописі Сербиною могилою, що стала доленосним топографічним орієнтиром для Полтавщини.
Частину території історичного Сербиного поля займає також пам’ятка археології місцевого значення – поселення скіфського часу (VII-IV до н.е.) Василівка І (кол. Трояни). На мапі ви можете подивтись тут –https://map.codpa.org.ua/?visitid=6561
- Алабарда так званого німецького типу, знайдена на Сербиному полі.О. Коваленко.1999 р.
2. Ймовірне місце розташування Сербиної могили. Рекогностування початок 1940 -х.
Серед цікавих знахідок на описаній території особливо виділяється алебарда, що на сьогодні експонується в Диканському історико-краєзнавчому музеї. Це чудовий зразок рублячи-колючої холодної зброї, що являє собою поєднання сокири зі списом і належить до так званого німецького типу. Її особливість – наявність на обусі сокири крюка, пристосованого для стягнення вершника з сідла.
Можливо подальші дослідження ще принесуть нові знахідки.
Посилання на маршрут – https://map.codpa.org.ua/
Для того, щоб скористатися ним – зайдіть у розділ “Маршрути” й опустіться до маршруту під номером 3 «Місцями древніх битв»
Сербине поле – https://map.codpa.org.ua/?visitid=6969
Віталій Сальніков, старший науковий співробітник КЗ «ЦОДПА».
Юлія Деркач, наукова співробітниця КЗ «ЦОДПА».