Полтавську область знаємо, Київську знаємо, Харківську теж… А катакомбну?
У сучасній археології різноманітні катакомбні пам’ятки середнього бронзового віку об’єднуються науковцями в межах катакомбної культурної області. Географічно вона охоплювала величезний регіон східноєвропейського степу і лісостепу (місцями сягаючи Полісся) від Волго-Уральського межиріччя до Пруту й Нижнього Дунаю.
На ранньому етапі, у межах ХХVIII-XXVII ст. до Різдва Христового, катакомбна область була порівняно незначною: обіймала терени навколо Азовського моря й прилеглих регіонів Передкавказзя, Нижньої Донщини й Надчорномор’я. У цьому періоді катакомбні пам’ятки з різних місць були схожі між собою через їхню спільну культурогенетичну складову, привнесену через Кавказ із Близького Сходу.
Наступний етап розвитку, що тривав протягом ХХVI-ХХІІІ ст. до Різдва Христового, характеризувався значним розширенням кордонів катакомбної області та появою суттєвих культурних розбіжностей. Це призвело до формування в її межах низки доволі самобутніх катакомбних культур і груп. Їх список нараховує понад десяток найменувань, побудованих на основі гідронімів (назв річок), які прозоро натякають на регіони їх існування: інгульська або дніпро-азовська, донецька, осколо-донецька, донецько-донська або донська, середньодонська або харківсько-воронезька, волго-донська, бахмутська, східноманицька й західноманицька, батуринська, суворівська. Утім, представники різних археологічних шкіл мають почасти відмінні погляди на питання найменування та виокремлення різних катакомбних культур.
Ареали перелічених культур могли перетинатися лише в прикордонних і контактних зонах. Там носії різних традицій по-різному взаємодіяли між собою: десь мирно, а подекуди ворогували. До конфліктів призводила конкуренція за життєво необхідні простір і ресурси – землю, пасовиська й водні джерела, поклади корисних копалин (кремінь, метал, сіль тощо) та ін. Такі «гарячі» зони зазвичай насичені похованнями зі зброєю або свідченнями смертельних поранень.
Мирні ж контакти, які реалізувалися через товаро-обмінні та шлюбні взаємини, фіксуються завдяки так званим «імпортам» або «впливам» у матеріальній культурі: керамічному посуді, прикрасах, знаряддях праці тощо, а також можуть бути виявленими на підставі антропологічних і генетичних досліджень.
Вочевидь, за різними катакомбними культурами і групами стоять конкретні людські угрупування – племінні, кланові. Виявлення таких праісторичних соціумів є дуже складною і кропіткою задачею, яка потребує об’єднання зусиль науковців багатьох галузей – антропологів, генетиків, етнологів та ін. Але піонерами у подібних комплексних дослідженнях завжди виступають археологи, які першими виявляють під нашаруваннями тисячоріч сліди стародавніх народів. А попереду в дослідників ще чимало загадок і величних таємниць.
Увага, ексклюзив!
У такому вигляді карта, на основі сучасних досліджень, публікується вперше!
#за_підтримки_УКФ
#віртуальність_забутих_предків