Навіть найбільш цінна пам’ятка не стане відомою, якщо про неї не говоритимуть.
Місцеві мешканці часто не замислюються над збереженням самобутніх об’єктів, оскільки на перший погляд це понесе лише видатки.
Більш далекоглядні лідери використовують унікальність, щоб приваблювати туристів і приносити громаді дохід.

Уявіть, про туристичний потенціал ?Стоунхенджу у Великій Британії здогадувалися ще в ХVІІ столітті, ще до визнання пам’яток археології історико-культурною спадщиною!
Тогочасні археологи й архітектори не чекали, поки їх залучатимуть: вони робили свій внесок. Реконструкція, музеєфікація, розбудова інфраструктури, інформаційна й мистецька кампанія — і важко знайти в світі людину, яка хоча б не чула про пам’ятку (і не хотіла її відвідати).

?? Французи доклали чимало зусиль для збереження археоспадщини у своїх регіонах.
Археологічні музеї створено на місцях розкопок або поблизу досліджених та досліджуваних пам’яток, у замках або спеціально зведених будинках.
Там шанують і археологів, які вивчали об’єкти: подеколи в експозиціях можна бачити меморіальні речі дослідників. Попри зміну влади та законодавства — ентузіасти й мешканці докладають зусиль, щоб оберігати та передавати пам’ять і для нащадків, і для сучасників.

?? В Україні проблема відсутності промоції пам’яток на місцях стоїть поруч із браком документації, грабунком об’єктів і приватизацією земель, про які ми вже говорили.
Однак на Полтавщині є і гідні приклади — спроби місцевих жителів привернути увагу до самобутності громад. Зокрема, це місцеві фестивалі в Опішнянській ОТГ (?«Слива фест») і Омельницькій ОТГ (?«Симфонія козацтва»).

Мешканці Пирогівської селищної ради Глобинського району популяризують пам’ятку історії — місцеву вищу початкову школу: вони виготовили облікову документацію, облаштовують благоустрій та беруть участь у грантових проєктах. У Лубенському районі жителі ініціювали охоронні заходи для ландшафтної пам’ятки «Петрова криниця».

Своєю чергою, Департамент культури і туризму разом із ІКЗ «Більськ» започаткували етнофестиваль «Гелон-Фест» у Більську.

? Існують різні варіанти розвитку та промоції пам’яток. Це залежить від її специфіки.
Наприклад, Гінцівська стоянка — пізньопалеолітична пам’ятка в селі Гінці Лубенського району на берегах річки Удай — може бути окремою юридичною установою, як ІКЗ «Більськ» (при пам’ятці археології Більське городище), — зазначають у Департаменті: «Тільки так можна буде отримувати прибуток та паралельно проводити наукову роботу, розвивати та популяризувати археологічну спадщину».

Однак кожна пам’ятка повинна мати:
✅ облікову картку з визначеними межами;
✅ відведену земельну ділянку з визначеним історико-культурним призначенням;
✅ охоронні дошки, інформаційну табличку з QR-кодом;
✅ доступну інфраструктуру.

А щоб споглядач взагалі втратив дар мови від побаченого, можна зробити 3D-зйомку, потім — і 3D-візуалізацію первісного вигляду пам’ятки, а потім ― збудувати копії палеолітичних жител, щоб турист зміг переночувати в ньому, звести невелике «палеоліт-містечко», а потім… Як бачите, удосконаленню немає меж. Але для цього потрібно багато часу та ресурсів, а перш за все ― виконати вище зазначені головні пункти.

Важливими способами популяризації пам’яток стали авторські туристичні пішохідні й веломаршрути. Створення мережі екскурсій, поширення комплексу відомостей і візуалізацій дають поштовх для нової сторінки туризму області. Саме на це спрямований наш проєкт — заохотити і місцевих мешканців, і туристів відкрити справжню й наглядну історію свого регіону та країни.

 Крім того, можливостей заручитися фінансовою підтримкою щороку більшає. Держава відкриває програми для ОТГ, з’являються грантодавці, меценати та бізнес, небайдужі до проблем історико-культурної спадщини. Головне зробити перший крок — усвідомити важливість, знайти однодумців і почати рух. Однодумці точно є, просто вони можуть ще не здогадуватися про це.

Проєкт впроваджується за фінансової підтримки Zagoriy Foundation та Український культурний фонд.

#Віртуальні_мандрівки_Полтавщиною #запідтримкиУКФ #МандруйУкраїною #історико_культурний_туризм