Поки наші Збройні сили тісно знайомлять окупантів з новими видами нашого озброєння, ми в силу наявного часу (котрого хоч нині й не так багато, але подібні публікації потрібні й нам для деякого перепочинку від новітніх турбот повсякденності, й сподіваємося і вам будуть цікавими та корисними) познайомимо Вас з тим, чим воювали наші предки на Полтавщині в археологічні епохи.
Проінформований, отже  — озброєний!
Тому знайомтеся —наша нова рубрика, — віртуальна «АрхеоЗброярня».

Частина перша. Кистень.

Ще в давньоруські часи широковживаним видом допоміжної зброї був «кистень», він же обушок. Це холодна зброя ударно-роздробної дії, яка складається з гирьки-вантажу (залізної, бронзової, кістяної або кам’яної, іноді з шипами), яка прив’язувалася за вушко до ремінців, що кріпилися, у свою чергу, до короткої палиці або руки.
Цей вид озброєння з’явився на Русі у другій половині Х ст. та проіснував у спорядженні війська до XIV ст. Ним користувались як легкоозброєні вершники, так і піші воїни. Коли вже не можна було діяти основними видами зброї кистень використовували для швидкого оглушення супротивника в будь-якому напрямку.

У ті давні часи такі «головоломки» зламали не одну голову. Також, зважаючи на компактність розмірів, він був зручною зброєю самооборони та часто слугував для самозахисту і нападу, а вже пізніше отримав в народі недобру славу розбійницького знаряддя.

Не зважаючи на своє вбивче призначення, кистені часто мали досить вишуканий вигляд – їх прикрашали орнаментами та об’ємними декоративними елементами, покривалися черню, а всередину пустотілої бронзової чи залізної основи іноді, для посилення маси, заливався свинець.

Одна з таких знахідок трапилася під час розкопок житла ХІІ ст. на Манжеліївському городищі на Нижньому Пслі (дослідження В. Шерстюка, 2015-2016 рр.).
Кистень з Манжелії мав гарний врізний декор, що додатково був оздоблений черню. Всередину предмету був залитий свинець, залишки якого ще лишилися всередині. Коли в житлі десь у середині ХІІ ст. сталася пожежа (не виключено внаслідок чергових половецьких набігів) за високої температури свинець всередині розплавився, розширився і розірвав бронзовий предмет, залишивши його в тому вигляді який ви бачите зараз.

А от у масовій свідомості наших ворожих сусідів, обушок часто асоціюється із розбійницьким промислом (хоча у принципі нині вся їхня культура тепер асоціюється з цим). Так існує приказка «Кистенем махнемо — корабель візьмемо». Але нині краще махати не кистенем, а, наприклад, Точкою-У, виходить більш яскраво в прямому та переносному значенні. Хоча зараз і махнути ні на що – сподіваємося всі кораблі як по наказу всього українського народу відправилися на своє постійне місце базування, яка розміщена за тривимірними координатами з осями Х та Y та Й. Остання вісь з’явилася спеціально для спрощення російської навігації.

А поки їхні кораблі в дорозі в «далеку путь», ми будемо й надалі у наступних публікаціях «АрхеоЗброярні» знайомити вас з іншими видами стародавньої зброї, знайденої на теренах Полтавщини!