Офіційні дані говорять що станом на 10 червня 1942 року
у місті Кременчук не залишилося жодного представника єврейської національності….
Лікарі, професори та доценти, педіатри, хірурги, гінекологи…
Дразін, Туровець, Крейнік, Форштейн, Оканегейгер, Андрієць, Гольдберг, Костман, Геккер —
були страчені у Кременчуцькому гетто…
Пирятинське, Лохвицьке, Кобеляцьке – всі вони лишили по собі болючий слід, але не можуть бути нами забуті.

29 вересня роковини Бабиного яру —  некрополю для більш ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених, символу Голокосту та спільної могили всіх жертв нацизму.

Ми у цей день хочемо згадати як багато насправді на території окупованої України, а зокрема Полтавщини, було великих та малих таборів — відомих та забутих, малодосліджених, які лишилися лише в архівних документах, та тих які стали меморіалами скорботи.
Офлаги, шталаги, дулаги, військові госпіталі та пересильні пункти для відправлення населення на примусові роботи до Німеччини. До усіх даних і цифр про загиблих можна сміливо додавати страшне «Понад».

Євреї з міста Лубни перед розстрілом у Засульському Яру.
1941 рік. Знімок зберігається в:Das Archiv des Hamburger Instituts für Sozialforschung

Наприклад, у самій «Хорольській ямі» (Дулазі №160) загинуло від 91 до 100 тисяч осіб.
А там серед військовополонених перебували: доцент Київського художнього інституту Микола Рокитський, київський архітектор Михайло Гречина, учений геолог, дослідник Середньої Азії Михайло Капельгородський, піаніст Борис Давидов, професор Альтшуллер, художники Кобимтєв та Різниченко, архітектор Оверчук, лікар Орловський, письменник Дмитро Бедзик, композитори брати Георгій та Платон Майбороди.

Дослідження Володимира Мокляка та Валентини Андрієць «Нацистський окупаційний режим на Полтавщині (система примусового утримання та знищення військовополонених та цивільного населення німецькою окупаційною владою)» надихнуло нас на створення цієї мапи, щоб наочніше зобразити та показати Вам масштаби тогочасного окупаційного терору.

До речі, ознайомитись з книгою, з дозволу Володимира Олександровича Мокляка, можна у нашій бібліотеці. Незабаром й інші доробки нашого поважного колеги також будуть розміщені на сторінці  бібліотеки на нашому сайті https://www.codpa.org.ua/nacistskiy-okupaciyniy-rezhim-na-poltavschini978-966-182-412-5

 Табори для військовополонених та Кременчук в часи окупації.
1943 рік. Фото: Кременчуцький Краєзнавчий музей.

1. Хорол. Табір для військовополонених Дулаг 160 «Хорольська яма».
2. В’язні звільнені з табору «Дулаг 160» в Україні. Фото: Farabola / Bridgeman Images
3. Колона військовополонених. Кременчук.Вересень 1941 р.

1. Пам’ятник Скорботної матері — монумент жертвам нацизму. Полтава.
2. Меморіальний комплекс загиблим у Хорольському таборі смерті ” Хорольська яма” (Дулаг 160) з жовтня 1941 по вересень 1943 року. Хорол.
3. Пам’ятник жертвам Холокосту. Лубни. Засульський Яр.

Як наголошують самі дослідники  довідник не є повним, адже обстежено лише 50% території Полтавської області й звичайно, що в майбутньому він буде поповнюватись новими матеріалами та об’єктами».
Так, в майбутньому на нас чекає ще більше сумних відкриттів, які наразі, на жаль, перегукуються з сучасними місцями масових захоронень наших земляків, закатованих росіянами.

Якби не нацисти то території навколо Бабиного яру лишалися б пам’яткою археології, адже там було знайдено Кирилівську стоянку з її безцінними орнаметованими іклами мамонтів…

Якби з Дулагу №160 дивом не визволили б двох братів композиторів, то не було б у нас з Вами «Пісні про рушник»…
Але вона є, як і є здатність пам‘ятати.

Тож Пам’ятаємо, Перемагаємо і не втрачаємо в собі «цю давню потребу бути людиною»!