Нещодавно ми з вами знайомилися з такою категорією історико-археологічних пам’яток, як «місця древніх битв» ⚔️. Важко уявити інші події, які були б настільки ж визначальними для світової історії. Вони, мов хвацький кравець, перекроювали території і визначали межі, підносили переможців до небес, а лузерів примушували боляче спокутувати свою поразку, на довгі десятиліття і навіть століття втрачати все, що іще вчора було предметом їхньої слави ?чи гордості. Про знакові баталії ?, що відбувалися на Полтавщині, розповімо детальніше.

Так, у 1399 р. на теренах Полтавської області відбулась одна з найбільших воєнних сутичок ? того часу, наслідки якої кардинально вплинули на історію Центрально-Східної Європи. За своїм історичним значенням битва на Ворсклі не поступається славнозвісній ⚔️Полтавській битві 1709 р., хоч розпіарена значно менше за неї.

5 серпня 1399 р. об’єднане військо ?Великого князя Литовського Вітовта та його союзника, татарського хана Тохтамиша, відомого тим, що після Куликовської битви спалив Москву ?, підійшло до річки Ворскла. На її лівому березі на нього вже чекала армія тодішнього володаря ? Золотої Орди хана Темір-Кутлуя. В очікуванні підходу загонів еміра Едигея Темір-Кутлуй вступив у перемовини з Вітовтом, який вимагав васалітету Орди перед Литвою. Щоб дочекатися підсилення, попрохав три дні на роздуми і навіть прислав у литовський табір ? багацько худоби, щоб вояки князя не відчували нестачі провіанту та не вступили у битву через це. Однак після підходу сил Едигея ситуація розвернулася на 180 градусів. Тепер Едигей намагався спровокувати Вітовта на вихід із укріпленого табору у відкрите поле, де перевага традиційно була на боці маневреної татарської кінноти ? ?. Вимагав підкоритися йому та його суверену, славнозвісному Тамерлану, ставлеником якого він і виступав в орді при номінальній владі Темір-Кутлуя. Маючи, за деякими даними, до 70 тис. вояків, Вітовт вирішив дати бій.

Битва відбулась 12 серпня 1399 р.. Хитрим маневром золотоординці виманили Вітовта з табору, і литовське військо рушило вздовж річки. Табір ? лишився без прикриття. Відомо, що бій почала татарська кіннота, переправившись вбрід. Ворожий наступ ? не спинило навіть використання Вітовтом новітньої зброї – артилерії ?, що згадується у Никоновському літописі ?: «…убо въ поле чисте пушки и пищали недействени бываху». Щоправда, литовська важка кавалерія витримала татарський натиск і навіть почала перемагати. Та саме в цей момент з тилу вдарив Темір-Кутлуй, який переправився через Ворсклу біля табору Вітовта і, захопивши його, розсіяв ? загони Тохтамиша. Останній, замість захищати табір ?, сам його пограбував і втік. Опинившись в оточенні, литовські лицарі мужньо боронились. Але зазнали нищівної поразки. Сам Вітовт ледве врятувався і кілька днів блукав по степу, а татари ? гнали литвинів 500 верст, «пролиша кров ?, аки воду». Загинуло більше 50 князів – еліта Литовсько-Руської держави. Вітовт втратив можливість стати самовладним володарем над всією Руссю та Ордою, а найбільший зиск від його поразки отримала Москва, яка після цього стрімко почала нарощувати силу в регіоні.

Досі вчені не мають одностайної думки, де саме відбувалася ця знакова битва. Те, що бій відбувся саме на Полтавщині, підтверджує факт переправи війська Вітовта на його шляху до Ворскли через Сулу, Хорол, Псьол, зафіксований у тогочасних джерелах ?.

Все більшої популярності і доказовості набуває думка, що баталія відбувалася в межах сучасних Котелевського та Зіньківського районів. У цих краях чимало топонімів мають або тюркське (наприклад Тахтаулове), або навколовоєнне походження (Побиванка, Войнівка). Тут же – і давній Опішнянський брід, зафіксований пізніше Бопланом, і низка городищ слов’яно-руського часу, що часто тяжіли до бродів та переправ, і скіфський курган, що носить назву … «Вітова могила». Так-так, курган VІ-ІV ст. до н.е., досліджений археологами, з якого походить набір скіфських речей цього часу, до сих пір носить назву «Вітова Могила»! І це не зважаючи на те, що битва відбулася 1399 р., а Вітовт насправді помер … у 1430 р.. Хоча місце його поховання не відоме, так що…?.

Звісно, ніякого поховання ні Вітовта, ні литвинів, ні ординців у цьому кургані немає. Просто, даючи подібні назви давнім курганам, люди у такий спосіб зберігали пам’ять про історичні події.

Більше даних збереглося про битви ? на Солониці (локалізована на місці Туркачівського пагорба), Куруківську (відбувалася в околицях Крюкова – сучасного району Кременчука), битви ⚔️ 1630-х рр. у Посуллі (Лукім’я, Сніпорід, Старик тощо). Але частина з тих територій затоплена, а окремі місця локалізовані дуже умовно: навіть наявні сьогодні пам’ятні знаки встановлені там, куди … зручніше дістатися туристу для «фото на пам’ять». Тож тут стають у нагоді саме «віртуальні» тури, які дадуть можливість зануритися в реалії історичних баталій з максимально можливою достовірністю.

А от Сербине поле неподалік Диканьки може забезпечити мандрівникам ефект «безпосередньої присутності». Це місце ставало ареною великих баталій ⚔️ не раз. Різняться лише думки щодо визначення кургану, на якому в одній з битв склав голову переможений гетьман І. Брюховецький. Але то не принципово – курганів тут занадто багато, щоб вгадати, на якому саме це відбулося. Тим більше, що похований? колишній гетьман аж десь під Гадячем.

Окрім історико-археологічної цінності, Сербине поле вирізняється чудовим краєвидом, що вже в сучасний час був доповнений водосховищем ⛺️. Місцеві називають його «Бам» і рекомендують як місце для риболовлі ?. Тож мандрівка сюди може бути не лише пізнавальною, а й розважальною ?

Проєкт впроваджується за фінансової підтримки Український культурний фонд та Zagoriy Foundation

#запідтримкиУКФ #МандруйУкраїною #історико_культурний_туризм #Віртуальні_мандрівки_Полтавщиною