Чудове українське прислів’я, яке наразі пояснює всі крахи (як нинішні так і майбутні), всіх уявних переможних парадів рашистів на нашій землі!
Хоча іноді прислів’я працює навпаки – ось цю нашу булаву було знайдено якраз у похованні, в якому розміщувався небіжчик, голова якого…була відрізана і лежала під пахвами!
Тож у даному випуску «АрхеоЗброярні» представляємо одну з найдавніших знахідок з «арсеналу» нашого Центру – кам’яну мармурову булаву з поховання представника донецької катакомбної культури.
Булава – стародавня холодна зброя ударно-дроблячої дії, яка відома ще з часів кам’яної доби. Загалом вона з блиском пройшла свій «еволюційний» шлях від простої бойової палиці з гострими крем’яними скалками до сучасного символу влади. Змінювались матеріали, розміри, форми, призначення, але анатомія лишилась та сама: держак + навершшя.
У добу міді-бронзи вишукані зразки булав стають не лише зброєю, а й інсигнією влади, на зразок скіпетра середньовічних монархів Європи.
Кам’яне навершшя булави шумерського царя Енаннатума I із зображенням бога птахів. Британський музей.
Булава, яку довгий час вважали булавою гетьмана України Богдана Хмельницького. XVII ст. Ріг носорога, виточування, різблення, емаль. Музей війська польського. Варшава.
У 2006 р. було проведено розкопки групи курганів І поблизу сучасного села Солонці Дмитрівської сільської ради міста Горішні Плавні під керівництвом Олександра Супруненка. У сильно розораному насипу невеличкого курганного некрополю було досліджено родовий могильник представників донецької катакомбної культури.
Серед поховань останніх виділялося одне екстраординарне захоронення, яке, до речі, було обране для виготовлення однієї з двох 3D-реконструкцій на нашій Мапі.
Подивитися можна тут: https://map.codpa.org.ua/?visitid=6670
Тож у чому ж екстраординарність цього поховання (№ 5)? А в тому що наш досить молодий (18-20 років) та дужий (його кісткові залишки засвідчували виразну розвиненість м’язів та значний потенціал здоров’я) небіжчик був похований з відтятою головою, яку, мандруючи у засвіти, йому довелось тримати своїми ж руками в буквальному сенсі.
Похований був при житті, чи відразу ж після смерті, — обезголовлений, від чого кілька шийних хребців були різко відведені праворуч і застигли у цьому зміщенні. Череп був викладений тім’яною частиною донизу, під правим плечем чоловіка, ніби під пахвою.
Біля правого плеча нашого небіжчика лежало мармурове навершя булави, з уламком збереженого древка. Воно мало грушоподібну, ближче до сферичної, форму, з рівною пришліфованою основою, старанно відполіровану поверхню та
Вага такого виробу — майже 400 грам.
Обезголовлення тіла могло стати як результатом побутових процесів (війни, сутички тощо), так і сакрального постмортального обряду для додаткового забезпечення «запечатування» могили. Наприклад, в європейській етнографії є вірування про так званих дуллаханів, вершників без голови, духів, які могли переслідувати тих, хто матиме сміливість потурбувати їх післяжиттєвий спокій. https://www.codpa.org.ua/vershnyk-bez-golovy/
Спокій нам всім поки що лише сниться, а декому і на сон часу немає, бо правду казав наш мудрий гетьман Пилип Орлик — «Марсу робота — всьому світу скорбота».
І хоча не ми почали цю війну та ми її обов’язково переможно закінчимо!