Чудове українське прислів’я, яке наразі пояснює всі крахи (як нинішні так і майбутні), всіх уявних переможних парадів рашистів на нашій землі!
Хоча іноді прислів’я працює навпаки – ось цю нашу булаву було знайдено якраз у похованні, в якому розміщувався небіжчик, голова якого…була відрізана і лежала під пахвами!
Тож у даному випуску «АрхеоЗброярні» представляємо одну з найдавніших знахідок з «арсеналу» нашого Центру – кам’яну мармурову булаву з поховання представника донецької катакомбної культури.

Булава – стародавня холодна зброя ударно-дроблячої дії, яка відома ще з часів кам’яної доби. Загалом вона з блиском пройшла свій «еволюційний» шлях від простої бойової палиці з гострими крем’яними скалками до сучасного символу влади. Змінювались матеріали, розміри, форми, призначення, але анатомія лишилась та сама: держак + навершшя.

У добу міді-бронзи вишукані зразки булав стають не лише зброєю, а й інсигнією влади, на зразок скіпетра середньовічних монархів Європи.

Булава Египет та Шумер

Фараон перемагаючий ворогів (зображення прибл. 2985 р. до н. е.) та давньоєгипетська булава (близько 3200 р. до н. е.)
Кам’яне навершшя булави шумерського царя Енаннатума I із зображенням бога птахів. Британський музей.Українські булави

Булава гетьмана Івана Мазепи, яка, за переказами, потім належала Пилипу Орлику. Кінець XVII – початок XVIII ст. Кабінет рідкісних речей Муніципальної бібліотеки м. Лінчонін. Швеція.
Булава, яку довгий час вважали булавою гетьмана України Богдана Хмельницького.  XVII ст. Ріг носорога, виточування, різблення, емаль. Музей війська польського. Варшава.

У 2006 р. було проведено розкопки групи курганів І поблизу сучасного села Солонці Дмитрівської сільської ради міста Горішні Плавні під керівництвом Олександра Супруненка. У сильно розораному насипу невеличкого курганного некрополю було досліджено родовий могильник представників донецької катакомбної культури.
Серед поховань останніх виділялося одне екстраординарне захоронення, яке, до речі, було обране для виготовлення однієї з двох 3D-реконструкцій на нашій Мапі.
Подивитися можна тут: https://map.codpa.org.ua/?visitid=6670

Булава Солонці

Солонці 2006, курган 1, Поховання 5. 

Тож у чому ж екстраординарність цього поховання (№ 5)? А в тому що наш досить молодий (18-20 років) та дужий (його кісткові залишки засвідчували виразну розвиненість м’язів та значний потенціал здоров’я) небіжчик був похований з відтятою головою, яку, мандруючи у засвіти, йому довелось тримати своїми ж руками в буквальному сенсі.
Похований був при житті, чи відразу ж після смерті, — обезголовлений, від чого кілька шийних хребців були різко відведені праворуч і застигли у цьому зміщенні. Череп був викладений тім’яною частиною донизу, під правим плечем чоловіка, ніби під пахвою.
Біля правого плеча нашого небіжчика лежало мармурове навершя булави, з уламком збереженого древка. Воно мало грушоподібну, ближче до сферичної, форму, з рівною пришліфованою основою, старанно відполіровану поверхню та
Вага такого виробу — майже 400 грам.

Булава Солонці

Булава навершшя. Солонці 2006, курган 1, Поховання 5. 

Обезголовлення тіла могло стати як результатом побутових процесів (війни, сутички тощо), так і сакрального постмортального обряду для додаткового забезпечення «запечатування» могили. Наприклад, в європейській етнографії є вірування про так званих дуллаханів, вершників без голови, духів, які могли переслідувати тих, хто матиме сміливість потурбувати їх післяжиттєвий спокій. https://www.codpa.org.ua/vershnyk-bez-golovy/

Спокій нам всім поки що лише сниться, а декому і на сон часу немає, бо правду казав наш мудрий гетьман Пилип Орлик — «Марсу робота — всьому світу скорбота».
І хоча не ми почали цю війну та ми її обов’язково переможно закінчимо!