Астрагал є? А якщо знайдемо?
Знаємо точно, що у гребінківської шаманки він був. І це по-своєму унікально, адже раніше їх знаходили майже виключно лише у чоловічих похованнях.

Астрагал або, як його ще називають альчик чи бабка, входив до складу поховального приданого шаманки і лежав перед її головою. Це – невеличка таранна або надп’яткова кістка з кінцівок дрібної рогатої худоби.

Поховання Шаманки та астрагал знайдений серед її супутнього інвентарю.

Такі знахідки трапляються далеко не в кожному захороненні. Зазвичай їхня кількість у могилі є незначною. Хоча трапляються випадки, коли небіжчиків супроводжувало від декількох десятків до майже півтори сотні альчиків. Астрагали у поховальній практиці «катакомбників» здебільшого чи навіть винятково супроводжували чоловічі захоронення, переважно дитячо-підліткові. Саме в могилах хлопців знаходились великі комплекти астрагалів, тоді як дорослі чоловіки зазвичай мали по 1-2 екземпляри.

Астрагали у повсякденності й ритуалах скотарських народів різних епох, від доби палеометалів до середньовіччя, є звичайним явищем. Знахідки астрагалів у захороненнях чоловіків нерідко трактують як ознаку визначальної ролі останніх у ключовій галузі господарства тогочасних народів – тваринництві. Зосередження альчиків саме в похованнях недорослих верств населення пов’язують з неабиякою поширеністю серед хлопчаків типових для культури скотарів ігор з цими кістками. Відтак в могилах зі значною кількістю астрагалів, вірогідно, поховані найбільш успішні гравці.

 

1) Астрагали (середній ряд). Східна Україна, V—X ст. н. е.    2) Стіл для ворожінь Шагай у монастирі Хамарін-Хід.

 

1) Фреска із каупони Сальвія ізображенням гравців за столом.  2) Фреска із зображенням Латони, Ніоби, Феби, Гілаєри та Аглаї, які грають в бабки.

Утім, з етнографічних джерел відомо, що спектр ритуально-сакрального навантаження астрагалів був ширшим. Так, у іранських народів астрагали виступали оберегами від злих духів, використовувались у пологовій обрядовості та календарних іграх, покликаних забезпечити добробут громади. За допомогою астрагалів забезпечувався зв’язок між світами, також вони правили за символічні замінники худоби.

Дехто з дослідників вбачає в астрагалах аксесуари для грально-ворожильних практик. Тож астрагал можна вважати атрибутом служителів культу, навіть одним зі знаків приналежності до верстви жреців. Таке тлумачення дозволяє, з одного боку, пояснити присутність традиційно «чоловічого» приданого в похованні жінки з Гребінківського кургану.