За одним-єдиним збереженим зубом визначити етнічну приналежність людини, стать чи її харчові звички. За однією-єдиною кісткою, знайденою під час розкопок – вік, зріст, та навіть рід занять: займалася давня людина риболовлею, полюванням чи, може, була професійним воїном чи вершником.
Ця та інша наукова магія під силу ученим-антропологам. Звісно, ми знаємо, що такі фахівці обов’язково присутні на археологічних розкопках: їх показують нам у фільмах про таємниці єгипетських пірамід та закинуті цвинтарі у глибині правічних джунглів.
Але в Україні антропологи – мало не музейна рідкість. На всю країну їх набереться заледве десяток. ‼️ Полтавщині пощастило: Андрій Артем’єв, старший науковий співробітник Центру охорони і досліджень пам’яток археології – один із них.
Давниною він зацікавився, коли ще першокласником прочитав книжку «Історія давніх віків». Це стало сферою його інтересів на довгі роки. Але професією – не одразу. Спочатку Андрій Владиславович став стоматологом. Нині він – кандидат медичних наук, викладає у Полтавській стоматакадемії. І паралельно вивчає про що ж важливе можуть розповісти кістки та зуби древніх людей зі стародавніх поховань.
💬«У 1997 році мені вдалося потрапити на розкопки у Глинському. Спочатку думав, що просто спостерігатиму за роботою істориків та археологів. Але їм вдалося знайти масове людське поховання, і мене зразу ж покликали: «Ти ж медик? А що можна сказати про це і про це?»💬
Антропологія – це біологічна наука, що вивчає людину: її походження, розвиток, існування у природному та культурному середовищах, еволюцію, формування рас та етносів. Антропологічні дані мають одну перевагу перед археологічними, етнографічними, лінгвістичними: оскільки мова та культура можуть поширюватися шляхом запозичення, у цей же час антропологічні ознаки відіграють роль своєрідних «біологічних міток», які зберігають інформацію крізь багато тисячоліть.
💬«На розкопках антрополог повинен бути від самого їх початку. Ось зняли шар грунту, з’явилися перші фрагменти – і антрополог уже на цьому етапі розуміє, як може бути розташоване тіло. Традиції у різні часи були різні. Померлих могли викладати у певні пози (наприклад, поза ембріона), класти обов’язково головою на захід чи на південь та інше. Могли хоронити тільки певні частини скелету, підкладати кістки чи прибирати. Антрополог, який це все знає і розуміє анатомію, може підказати, яким буде положення тіла, куди копати далі.
🧐Факт і в тому, що знайдений на місці розкопок скелет – це одна справа. А те, що вдається забрати – вже інша. Ступінь збереження різний. Вплив часу, кліматичних факторів призводить до того, що зрідка вдається забрати скелет цілим або таким, яким його виявили. Буває, що кістки розпадаються в руках, інколи й зовсім отримуємо «кістковий пил». Тому присутній на розкопках антрополог там же, на місці, робить загальний висновок: стать, вік, зріст похованого… Визначає те, що в умовах кабінету буде важче дізнатися або потрібні будуть складніші дослідження: аналіз ДНК та подібні. Звісно, ми вже маємо сучасні клеючі речовини, якими можемо скріплювати кістки, якщо вони розпадаються. Але точність визначення основних параметрів вже буде не така. На місці я за розміром черепа чи навіть за маленькою трубчастою кісткою можу визначити зріст померлого з погрішністю максимум 2 см».💬
Після всіх необхідних замірів й оцінювань на місці розкопок антрополог збирає кістки. Нерідко, аби максимально зберегти цілісність – разом з підстилкою, на якій лежало тіло. Звісно, спочатку її детально досліджують інші фахівці. І починається інша цікава частина роботи – вже в лабораторії.
Найперше завдання – підтвердити висновки, зроблені на місці, про зріст, стать, етнічну приналежність. І вже далі починається детальний аналіз тканин. Кісткова тканина дуже реактивна, тобто, реагує на різні впливи: механічний, травматичний, температурний, навколишнього середовища. А отже, зберігає чимало цікавої інформації про тривалість життя, стан здоров’я, характер отриманих травм, навіть рід занять.
💬«Якщо людина часто виконує певний вид рухів, то це позначається на скелеті. А оскільки основні види занять людей тієї чи іншої епохи нам відомі, то за певними ознаками можна визначити, наприклад, була ця людина воїном чи займалася ткацтвом».💬
Дослідження проводять за допомогою мікроскопів, роблять біопсії та ДНК-аналізи, залучають фахівців судово-медичної експертизи, які мають, у тому числі, обладнання для якісної мікрозйомки, користуються потужностями навчальних медзакладів, навіть відправляють зразки у європейські лабораторії.
💬«Важко сказати, скільки триває вивчення зразків. Деякі я досліджую вже 20 років. Адже з’являються нові технології, нові можливості, і з їх допомогою ми отримуємо інформацію, на яку раніше не могли сподіватися».💬
Щодо стану здоров’я, то найкраще кісткова тканина зберігає інформацію про захворювання опорно-рухового апарату, вади його розвитку, переломи, поранення, інші травми.
💬«Так, було виявлено скелет людини, яка дістала поранення стрілою, і наконечник стріли так і залишився у кістці. Звісно, сам наконечник до наших днів не зберігся. Нам дісталися лише три маленькі металеві кульки. Але кісткова тканина так повторила його контури, що археологи потім змогли відтворити його максимально вірогідну форму».💬
Кістки та скелети також можуть «розказати», в якому стані була медицина 5 чи 8 тисяч років тому, які медичні маніпуляції вже були доступні тодішнім лікарям.
💬«Оскільки я стоматолог, то щелепо-лицева система дає мені максимально багато інформації. За щелепами я можу визначити, був у людини сколіоз чи лордоз, наприклад. Або поставу вершника. Бо, коли багато часу людина проводить верхи на коні, її хребет, її опорно-руховий апарат змінюється, а це знаходить своє відображення і на щелепах. Стан зубів може багато розказати про здоров’я і про харчування давніх людей. Наприклад, яка їжа домінувала: рослинна чи м’ясна, як часто харчувалися».💬
Фахівцям центру вдалося зібрати одну з найбільших антропологічних колекцій в Україні – близько 1500 зразків, найстарші з яких належать до епохи міді, тобто, близько 8000 років тому. Мріють тепер обладнати сучасну лабораторію і представити збірку у вигляді відкритих фондів, щоб кожен дослідник-науковець чи допитливий відвідувач міг більше дізнатися про своїх далеких предків, які мешкали на території Полтавщини.