Його було засновано у 2012 році Генеральною Асамблеєю ООН задля привернення уваги до важливості всіх їх видів.
Цього дня країни заохочуються вживати заходів на місцевому, національному та міжнародному рівнях для організації заходів, пов’язаних із лісами та деревами. А ще кожен рік має свою тему, наприклад, у 2024 році була «Ліси та інновації», а цьогоріч вшановуємо ліси та їжу. Окрім забезпечення продовольством, паливом, доходом і робочими місцями, ліси підтримують родючість ґрунту, захищають водні ресурси, пропонують середовище існування для біорізноманіття та сприяють пом’якшенню кліматичних змін шляхом накопичення вуглецю.
А ще ліси можуть зберігати і археологічні таємниці! Бо це лісу ми можемо подякувати за досить гарне збереження одного яскравого представника землеробських племен скіфського часу періоду раннього залізного віку – Гришківського городища, яке є «лісовим», і станом на сьогодні знаходиться на території заказника «Іскрівський». Саме розташування городища в лісовому масиві забезпечило збереження автентичного стану валу, рову і культурних нашарувань у межах укріплення.
Городище було виявлене у 1924 відомим археологом Михайлом Рудинським під час обстеження поселення та могильника черняхівської культури біля Кантемирівки. Дослідник встановив, що згадане укріплення знаходиться на території Полтавщини «у скарбовій лісовій дачі (кол. власність Дурново) на межі з Харківщиною». Він здійснив шурфування валу та самого майданчику городища, подав досить детальний опис пам’ятки та визначив його площу (2,19 га).
Наступного разу Гришківське городище обстежувалося Дніпровською Лівобережною експедицією ІІМК АН СРСР у 1945 році під керівництвом Івана Ляпушкіна. У цих дослідженнях взяла участь завідувачка відділу археології тодішнього Полтавського державного історико-краєзнавчого музею Г.О. Сидоренко.
У 1976-1977 роках воно вивчалося об’єднаним загоном Харківського державного університету і Харківським товариством охорони пам’яток історії та культури під керівництвом В.Е. Радзієвської та Б.А. Шрамка. У розвідкових обстеженнях городища разом з археологами брав участь місцевий учитель і краєзнавець О.А. Шинкаренко.
У наступному обстежували Гришківське городище й співробітник нашого Центру А.В. Гейко разом з С.В. Сапєгіним (2008 р.).
Варто більше зупинись на територіальному розташуванні цієї пам’ятки, тому що вона за свій час була «прописана» у двох областях – Полтавській і Харківській.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Харківської обласної Ради депутатів трудящих від 25 січня 1972 р. № 61 Гришківське городище стало пам’яткою археології місцевого значення у межах Харківської області. Лише на початку 2010-х років було з’ясовано, що власне укріплення територіально знаходяться на Полтавщині, а тому існує нагальна потреба в оновленні облікової документації. Саме з цією метою у 2013 році городище було обстежено і локалізоване співробітниками Центру О.Б. Супруненком і В.В. Шерстюком та провідним науковим співробітником відділу пам’яток археології КЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини» Харківської обласної ради Г.Є. Свистуном.
А вже у листопаді 2022 р. співробітниками Центру М.В. Коваленком та В.В. Філонченком було проведено інвентаризацію цієї памʼятки, геодезичну зйомку укріплень городища, локалізовано його розташування та зроблено фотофіксацію.
Тож, звітуємося: у 2024 році ми завершили виконання цієї задачі, зробили обстеження, підготували матеріали та оновлену облікову документацію (тепер чекаємо поки Мінкульт офіційно «поверне» пам’ятку на Полтавщину).
До слова, кілька невеличких відкритих селищ скіфського часу, що, ймовірно, є супутниками Гришківського городища, були відкриті нашими харківськими колегами і таки територіально знаходяться в межах Харківщини. Тож «харківська прописка» Гришківського городища таким чином зберігає свій відгомін)
Запрошуємо ознайомитись з цією пам’яткою археології місцевого значення, археологічною пам’яткою скіфського часу, що входить до городищ раннього залізного віку у лісостепові частині басейну р. Коломак до нашої віртуальної мапи: https://map.codpa.org.ua/?visitid=6208
На жаль, Україна втрачає свої ліси та зелені насадження через війну, спричинені нею екологічні катастрофи так само, як і археологічні пам’ят ки. Тому, за кожної можливості – бережімо нашу природу та історію, бо ми маємо вистояти на своїй землі й передати її у спадок прийдешнім поколінням.