З нагоди майбутнього Дня художника хочемо вам показати дещо художньо-прекрасне, проте дотичне і до археології, історії та інших наук, з якими ми тримаємося до купи.
Це символічний книжковий сторож багатьох бібліотек, мініатюрна картинка, приклеєна на внутрішньому боці обкладинки, за якою стоїть відображення книжкових вподобань власника та його бачення світу.
Йдеться про екслібрис «Ex libris», котрий дослівно з латини перекладається – «із книг».

Попередниками сучасних екслібрисів були написи власників на книгах, а також «суперекслібриси» – рельєфні відтиски на оправі книжок. Батьківщиною вважається Німеччина, де їх першими почали створювати, і певний час зображення були досить пишними – з тиснення монограм, вензелів, родових гербів, емблем, девізів, зображення портретів власників тощо.
Проте з часом екслібриси втратили складну помпезність, стали більш персоналізованими, що почало краще демонструвати натуру та вподобання їх власників.

Чого вартий хоча б екслібрис нашого знаменитого земляка, антрополога Хведора Вовка – дещо іронічний, добрий, і дуже затишний. На ньому поважний вовк в окулярах читає книгу, та ще й готується робити нотатки, судячи з письмового приладдя, яке лежить поруч. Зображення має напис «Th.Vovk», адже працюючи та викладаючи в Парижі Хведір Кіндратович підписувався саме як Theodore Volkov. А завдяки Цифровому сховищу пам’яті, Проєкту Наукового архіву ІА НАН України, ми зраз можемо побачити як виглядали візитівки та самі екслібриси відомого етнографа та антрополога.

 

Археолог, художник, фотограф, та ще безлічі талантів науковець – Микола Омелянович Макаренко, також мав щонайменше два персональних книжкових знаки: один, більш відомий, замовлений спеціально для відділу археології своєї чималої бібліотеки у 1931 році в Олени Сахновської, ви можливо вже бачили. Цей малюнок лаконічно чудово відображає археологічний світ власника: на ньому і розгорнута книга, і амфора, і бляха з головою лева поряд з кістяним зооморфним псалієм.

Другий, більш рідкісний, – це авторський екслібрис Миколи Макаренка. На ньому зображено частину давнього храму, його апсиду (вівтарну, орієнтована на схід частина у християнських церквах). Зображення Михайлівської церкви в Острі, власне, те, що від неї залишилось, автор майстерно намалював власноруч. Цей екслібрис донині прикрашає обкладинку щомісячного журналу «Христианские Древности и Археология», яка належала Макаренку, а зараз зберігається у фондах Національної історичної бібліотеки України.

Чимало екслібрисів створив і батько українського модерну, автор проєкту, напевно, найгарнішої полтавської споруди – Будинку Полтавського Губернського Земства, нині Краєзнавчого музею, – Василь Кричевський. У нашій добірці ви можете побачити створені ним екслібриси для фольклориста і музикознавця Дмитра Ревуцького; літературознавця дослідника української рукописної спадщини та книгодрукування Сергія Маслова; письменника, автора довгий час заборонених «Чотирьох шабель» Юрія Яновського; державного діяча, історика літератури, академіка Сергія Єфремова та бібліографа, укладача «Бібліографічного покажчика книг українською мовою, надрукованих на території колишньої Російської імперії» Ярослава Стешенка.

 

Завершити нашу добірку хочемо не екслібрисом, проте теж вартим уваги, вишуканим портретом вже згаданого нами Миколи Омеляновича Макаренка, намальований пастеллю та вугіллям у 1922 році Борисом Реріхом, який в ці роки проживав в Києві та очолював секцію художньої освіти при Наркомпросі України.

Борис хоч і був учасником кількох експедицій свого більш знаменитого старшого брата, проте по життю знайшов не Шамбалу, а три роки в таборах. Згодом був ще за життя реабілітований та залишив у спадок портрети багатьох українських науковців зокрема і портрет Макаренка з яким він неодноразово працював на розкопках і якому, як ми знаємо, з совєтами та таборами пощастило менше..

Власне як і вище згаданим нами – вбитому вдома за робочим столом Дмитру Ревуцькому, померлому у в’язниці Сергію Єфремову та змученому в таборах на Колимі Ярославу Стешенку..

Тож хай їх екслібриси як історія особистості стануть для нас не просто книжковими знаками, а дійсно світлими споминами непересічних постатей в історії України яких ми просто мусимо знати і пам’ятати.