На словах про «катакомбну культуру» уявляються люди у підземеллях, що цілими спільнотами жили серед хитросплетінь лабіринтів і печер, упевнено просувалися темрявою потаємних ходів і мали здатність неочікувано з’являтися з-під землі чи губитися у її чреві в будь-який потрібний момент… Моторошно, загадково, але навіть трохи не схоже на правду. Треба розібратися.

На зламі першої та другої чверті ІІІ тис. до Різдва Христового, приблизно у той час, коли в Єгипті з’являються перші піраміди для поховання царів, на півдні Східної Європи теж відбувається «погребальна революція». У скотарських народів, що населяли величезну область степів-лісостепів між Уралом і Карпатами, стався перехід від практики поховання небіжчиків у простих ямах до захоронень у доволі складних і незвичних для місцевих популяцій могильних спорудах – катакомбах.

Що призвело до таких радикальних трансформацій? Можливо, вони стали наслідком міграцій, коли на зміну населенню, яке практикувало поховання в ямах, прийшли народи з традицією катакомбних могил?

Сучасна наука вважає, що ніякої глобальної зміни населенняв південній половині Східної Європи у той період не було. Судячи з того, що загробне придане з найдавніших катакомб майже повністю повторює поховальний реманент з пізніх захоронень ямної культури, а антропологічні характеристики небіжчиків з цих поховань є дуже схожими, можна констатувати, що ранні «катакомбники» все ж були нащадками пізніх «ямників». Вочевидь, трансформації в поховальній обрядовості були пов’язані з якимись глибокими й масштабними процесами, що супроводжувались своєрідною «релігійно-ідеологічною революцією».

«Мода» на катакомби прийшла до Чорноморсько-Каспійських степів з Кавказу, куди, у свою чергу, вона потрапила в результаті культурних і релігійних впливів з Близького Сходу, який за часів палеометалевої доби був одним з потужних осередків цивілізаційних процесів.

Чи можна вважати «катакомбників» пращурами сучасних українців? Носіїв катакомбних культурних традицій науковці ототожнюють з відомими історичними аріями або індоаріями, чи, скоріш за все, їхніми попередниками індоіранцями. Якою мірою цей етнос передав свою генетичну спадщину наступникам бронзового, залізного віків і пізніших періодів, сказати важко. З українцями або загалом слов’янами «катакомбників» об’єднує те, що ці народи належать до представників одного великого дерева індоєвропейців.

#запідтримкиУКФ #віртуальність_забутих_предків