Сьогодні, 11 травня, – 65 років з дня народження Миколи Радченка –фотографа, археолога, краєзнавця та поета з Полтавщини. «Фотопоет Князь Глинський» — так сам себе називав наш колега.  У цей день ми хотіли б пом’янути його добре ім’я, серце якого перестало битися у 2013 році.

Свій життєвий шлях Микола пройшов з легкою душею та почуттям гумору до перепитій буття та безмежною приязню до оточуючих його людей. Він любив природу, красу полтавського краю, цікавився минульщиною цієї землі, сприяв збереженню її старожитностей.

Більшість полтавців пам’ятає його як фотографа. Через руки нашого колеги пройшло понад 150 тисяч музейних предметів, які потрібно було фахово відзняти в різних ракурсах, адже він фіксував у своїх світлинах все краще, що зберігалося у полтавських землях. З кінця 1970-х займався фотофіксацією фондів у Полтавського краєзнавчого музею, пізніше працював у нашому Центрі та був співробітником Інституту археології НАН України.

Археологічні експедиції були основною любов’ю всього життя Миколи Олександровича. Він був постійним учасником експедицій на Полтавщині. І в цій іпостасі залишався одним з кращих фахівцем із розчистки та фотофіксації виявлених об’єктів, «розкопником» найвищої кваліфікації, якого постійно запрошували до «сезонних» розкопок колеги з усієї України.

Експедиції, їх патріотична, креативна та дружня атмосфера постійно надавали творчої наснаги нашому колезі у якості фотопоета та поета-лірика.

У нашій електронній бібліотеці представлені поетичні збірки Миколи Радченка:

https://www.codpa.org.ua/library/fotolyubov/

https://www.codpa.org.ua/library/letopys-skyfskogo-kurgana/

https://www.codpa.org.ua/library/letopys-skyfskogo-kurgana-2/

https://www.codpa.org.ua/library/yspoved-knyazya-glynskogo/

На жаль, поки що відсутня у нас в бібліотеці його збірка «Миражи любви». Якщо остання в когось збереглася хоча б у паперовому вигляді, — будемо вдячні, якщо надасте для оцифрування!

Ці книги як добре слово про Миколу Радченка, сподіваємося, нагадають всім про цю життєрадісну та щиру людину, пам’ять про яку у вигляді фотознімків зберігається у тисяч родин у Полтаві й на Полтавщині, у музеях та на сторінках десятків видань.

«Хтось шукає нафту й газ,

А ми – залишки прикрас,

Скіфської доби зразки:

Амфори, намист разки,

Списи, стріли та мечі

З позаранку до ночі…

Швидко місяць пролетів,

Розповісти Вам хотів,

Про відриті експонати,

Але краще – показати».

***

Присвячено Борису Мозолевському:

Пробач, Що не читав раніш Твоїх віршів.

Пробач, пробач, будь ласка, без образ…

Тільки не каюсь – заздрю більше,

Бо найчарівніша із прикрас

Не пектораль – думки, народжені у збірці,

Яку я прочитав за раз:

«Кохання на початку осені». Пробач…

***

Усе змішалось: Знахідки, сонети,

Стріли, скіфи, оди, палаші…

Мабуть, археологи й поети

Щось-то спільне мають у душі…