Туристична картка: From 988 with love. Лубни

? В Лубнах, здається, архітектурні й археологічні об’єкти постійно намагаються нагадати вам про щось важливе.
Не про забуті ключі чи окуляри, а про літописні події, повітову серйозність і велич природи.
Якщо Лубни отримали три «так», час вписати місто у ваші #маршрути_вихідного_дня.

Лубни розташовані на шляху магістралі «Київ – Харків», за 200 км від столиці та за 130 км від Полтави. Тому дістатися автотранспортом досить просто. Зручне й залізничне сполучення.

Лубни — одне з найдревніших українських міст. Про древню дату заснування нагадують не лише розкопки та літописи, а пам’ятний знак з числом (його умовно обрали роком, від якого йде відлік віку міста). Місто було засноване спочатку сіверянськими племенами, а пізніше, десь за часи Володимира Святославовича, тут постала одна з фортець Посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі. Перша літописна згадка про нього відноситься до 1107 року, коли біля древнього міста руські князі розбили війська половців. Але первісні люди жили тут тисячі років тому.

Поселення епохи енеоліту, бронзового віку, скіфської доби, роменської культури і давньоруського часу (літописне «місто» Лубно), залишки городища й осередку полкової фортеці козацького періоду, знаходяться у східній — південно-східній частині міста. Культурні нашарування Верхнього Валу найпотужніші з-поміж усіх укріплень слов’яно-руської і козацької епох на Полтавщині.

На місці колишнього Великого Замку зберігся відтинок потужного валу-козирка, досипаного у XVII–XVIII ст., і рештки рову давньоруської та козацької епох. У цій частині Верхнього Валу знаходилися первісні обвалування городища літописного «граду» Лубно, та, як здається, краще укріплена частина прилеглого «верхнього» острогу давньоруського комплексу.

Забудована смуга надсхилля біля підошви останця Верхнього Валу з південного сходу, вздовж Сули, є залишками нижнього селища-посаду та Подолу полкового міста.

Замкова гора нагадує, що тут наприкінці XVI — в І пол. XVII століття заправляли князі Вишневецькі. Лубни були їх східною резиденцією, «містом столичним» на території лівобережної «держави в державі» — «Вишневеччини». Збудований князем палац над Сулою вражав своєю розкішшю усіх, хто його бачив. За описами очевидців, схили Замкової гори прикрашав насаджений терасами сад із гротами, фонтанами і скульптурами. За тими ж переказами від Сули до палацу вели мармурові сходи.

А от Лису Гору відвідував сам Тарас Шевченко у 1845 р. Пам’ятка займає вузький останець правого корінного берега р. Сули, що круто нависає над її річищем. Тут можна побачити групу курганів, тут також розміщується стоянка доби енеоліту.

Якщо ви вже неподалік і в захваті від історичних місцин, відвідайте Спасо-Преображенський чоловічий монастир у с. Мгар. Це цілий архітектурний комплекс із собором, дзвіницею, садом, вежею та іншими елементами, а також «паломницька» столиця для адептів православ’я.

Поряд з монастирем на Кургані скорботи у 1990-му році відкрито перший всеукраїнський меморіал жертвам голодомору 1932–1933 років в Україні. На величному дзвоні, увінчаному хрестом, напис: «Коли відходить одна людина — з нею вмирає світ. Коли ж мільйони ідуть у прірву — тоді вмирає вже ціла Галактика». До нижнього краю великого дзвону прикріплено 30 малих дзвонів. На Кургані скорботи також знаходиться Алея пам’яті лубенців — учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Адже саме лубенці у складі розгорнутої 25-ої мотострілецької дивізії одними з перших приступили до ліквідації наслідків ядерної катастрофи.

У самому місті радимо погодитися на оглядову екскурсію. Місцева архітектура нагадає про його самобутність і повстанських дух у часи панування Російської імперії.

Сьогодні Лубни продовжують жити своїм життям. У місті розвивається і мистецтво, і промисловість. Але згадки про минуле лише констатують: кращі часи попереду.

А тим часом відвідайте історичні місцини віртуально — на нашій карті #Віртуальні_мандрівки_Полтавщиною.