Це історії про випадкові знахідки, які стали справжніми відкриттями і музейними цінностями.

Перша трапилася у далекому 1973 р., коли поблизу с. Федорівка Карлівського району колгоспні механізатори ? поряд із курганом, про який знали, але особливої уваги не звертали, виорали стелу з насиченою іконографією.
Механізатори – люди прості: бачать, що стела гарна, але на полі ? якось заважає. Тож і перевезли її на подвір’я місцевої школи ?. Школярі могли б десятиліттями фотографуватися біля неї 1 вересня ? і на випускний, але скоро на самобутність стели звернули увагу фахівці.
З тих пір плита-скульптура людиноподібної форми зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї ? та має власне ім’я – Федоровський ідол.

Стела виготовлена із пісковика і має розміри 1,33х0,51х0,21 м. Важить понад 200 кг. На двох сплощених і двох скруглених боках нанесені гравійовані та рельєфні зображення.
Верхня частина скульптури з виступом голови була спеціально відбита у давнину. Вірогідно, ідол «пожертвував» ? свою голову під час ритуального переміщення з потойбічного до небесних світів ? (із ями на верхівку кургану).
Середня частина скульптури оповита рельєфним поясом з отворами з одного із боків. На лицевому боці збереглися зображення зігнутих у ліктях рук, в одній з яких затиснута стріла ?, контурів черева, фігури хвостатого шаману з піднятими до гори руками і фалосом, вислообушною сокирою за поясом. Поряд — профільне зображення ?.

На зворотньому боці зображені контури Дерева життя  у вигляді хребетного стовпа зі зверненими до гори ребрами, а також палиця-герлига. Особливості зображення Дерева життя можуть вказувати на мандри до неба: ступні здіймаються догори, розриваючи при цьому пояс, що відокремлює потойбічний світ від земного.
Графіка Дерева життя втілює також уявлення про відлік часу у вигляді місячно-сонячного календаря: дерево виростає з Місяця-молодика ?.

У 1988 році Олександр Супруненко дослідив і сам курган, біля якого було виорано стелу. Насип кургану мав висоту 1,35 м, діаметр 38 м і входив до складу групи курганів із 16-ти об’єктів. Насип споруджувався за два прийоми. Було виявлено ямно-катакомбний жертовний комплекс, який складався з антропоморфної (людиноподібної) ями, одного катакомбного поховання-кенотафу, тобто пустого, та чотирьох поховань зрубної культури. На вершині насипу у другому прийомі і був встановлений свого часу Федорівський ідол .

Подальші ритуальні дії призвели до його пошкодження та «поховання» на краю кургану. Пізніше курган став місцем для невеликого могильника, можливо, сім’ї кочівників епохи пізнього бронзового віку.

Серед знахідок з кургану слід виділити кілька ліпних горщиків зрубного часу та виріб із трубчастої кістки тварини, що може інтерпретуватися як деталь музичного інструмента типу «флейти Пана».

Вірогідно, Федорівський ідол є зображенням жертовного бога Поруші. Зв’язок скульптури з підкурганим святилищем, улаштуванням поховань-кенотафів свідчить про проведення релігійних обрядів з використанням стели як посередника між потойбічним та реальним світами. Щось на зразок бога, який щорічно вмирає й відроджується. В епоху раннього бронзового віку жерці могли використовувати його для визначення початку певних етапів сільськогосподарських робіт та кочівок зі стадами худоби .

Знахідка номер два трапилася неподалік с.Бутенки Кобеляцького району. Під час реконструкції  ?автомобільної дороги Полтава – Кременчук, праворуч від автошляхового мосту через річку Кобелячок виявили стелоподібну брилу. Неподалік знаходилися рештки давно вже розгорнутого невеликого кургану.
Стела виготовлена з пласкої плити сірого граніту, близької до овальної форми. Вужчий закруглений край надає їй певних антропоморфних ознак. Камінь був взятий із поверхневих відслонень виходів граніту узбережжя Дніпра, майже за 50 км на південний захід від місця знахідки. Дана знахідка — ?яскравий приклад монументально-сакральної пластики індоарійських племен ранньобронзової доби в межах сучасної Полтавщини.
Висота стели — 63,5 см, вага – близько 60 кг.
На вивітреній поверхні у верхній частині лицевого боку плити проступають чотири неглибокі заглибини, що нагадують зображення стоп. Такі форми добре відомі в монументальній кам’яній пластиці доби раннього металу й серед петрогліфічних зображень тієї епохи. Вони розміщені на чималій кількості стел, зокрема на Федорівському ідолі, на плитах Кам’яної Могили тощо.
Такі зображення розглядаються як магічні чи релігійно-космогонічні — реальне втілення (аватара) сонячного  ☀️життєдайного божества, яке крокує Всесвітом. Їх пов’язують з календарно-обрядовою символікою. Проте в останній час більше розглядають в контексті символів верховного чоловічого божества — «небесного лучника», захисника й творця простору, відомого в індуїстському пантеоні як Вішну.

Три головні кроки  бога Вішну по життю — народження, становлення й опанування світу, і саме зображення трьох стоп пов’язують з його кроками по Всесвіту. Наявність у композиції четвертої стопи трактується як присутність в семантиці зображення образу всеохоплюючого творця того ж пантеону — Пуруші/Атмана/Брахмана.

Стопи, розташовані по колу, узгоджуються з міфом, у якому Вішну вийшов з потойбічного світу на заклик Індри і закрив річний цикл у вигляді «колеса, що обертається». І, створюючи світи трьома своїми кроками, виріс від карлика до гіганта. Чотири кроки асоціюються також із річним циклом-круговоротом у природі.

На лицевій стороні скульптури прокреслено ще одне зображення. Воно знаходиться у нижній правій частині скосу вивітреної лицевої площини. Це — пряма, майже вертикальна лінія завдовжки більше 16 см, зверху увінчана невисоким роздвоєнням, на кшталт «палиці брахмана». 

Вирушивши за нашими віртуальними маршрутами, ви зможете перенестися в оповиті духом старовини місця, де були знайдені ці безцінні та унікальні стели.

Проєкт впроваджується за фінансової підтримки Zagoriy Foundation та Український культурний фонд

#Віртуальні_мандрівки_Полтавщиною #запідтримкиУКФ #МандруйУкраїною #історико_культурний_туризм