Кснятин, Многа, Хитці, Удай, Шимберьове – усі ці напівказкові давні назви звучать не згірше за знамениті ?‍♂️ гарріпоттерівські: «Люмос!»?, «Ревеліо!» чи «Аресто моментум!».
Здається, якщо вимовити їх з потрібною швидкістю та інтонацією, то можна викликати якогось духа: літописного воїна, знахарку або жреця. ?
Утім, все це – не магічні заклинання ?, а цілком реальні топоніми, назви сіл, містечок, річок, літописних городищ, на які наша Полтавщина багатша, ніж ми звикли думати.

Одне з таких – городище слав’яно-руської доби, що знаходиться в околицях с. Хитці Лубенського району, на правому березі р. Удай в урочищі Коломак, Шимберьове.
Своє існування городище почало за носіїв роменської культури – сіверян, і на середину Х ст. було типовим городищем з високою інтенсивністю життя, про що свідчать досліджені археологами рештки жител та господарських споруд із великою кількістю знахідок ?. Але потім стосунки між плем’ям сіверян та київськими князями ?(якраз часи Святослава Ігоровича та Володимира Святославовича) змінили статус на «все складно», тож у другій половині Х ст. городище було спалене ?. У ХІІ ст.: були відновлені укріплення, життя тут відновилося, але стало помітно тихішим.

Сьогодні городище знаходиться у лісовому масиві ?? , однак зберігає обриси валів, а по центру можна побачити западину від давнього колодязя. Серед найцікавіших знахідок звідси: кістяний гребінь кінця Х – першої половини ХІІ ст., бронебійний наконечник, кресало давньоруського часу, а також великий рибальський гачок. Хтозна, що за істоти плавали літописним Удаєм ?? ?, адже зараз риби, здатної заковтнути такий, у річці немає.

Селище розташоване через балку на південний захід від городища. Поряд також два курганні могильника, зокрема, в ур. Шимберьове, де досліджено 2 кургани.Утім, це не єдине місце поблизу, де «наслідили» ? давні сіверяни. По дорозі з Лубен до Чорнух важко не помітити високий мис на північно-східній околиці сучасного с. Городище Чорнухинського району.

Він наче врізається у рівнинний спокій місцевих ландшафтів, концентруючи увагу на собі. Люди селилися тут, починаючи з епохи бронзи і до ХVІІ ст., але найбільше життя вирувало якраз за часів літописних сіверян. На мисі знаходилася ніби давньоруська міська «агломерація» у складі городища, двох селищ та двох курганних могильників. Дослідження одного з них археологи В.Щербаковський та М.Ренський почали ще на початку ХХ ст. А під кінець ХХ ст. справа дійшла і до городища з селищами. Там було досліджено кілька житлових споруд та господарських ям.

Серед знахідок — унікальне косе вістря з рогу козулі ? із завершенням у вигляді оскаленої пащі вовка , виконане у варязьких традиціях (Х ст.), що може свідчити про перебування тут представників київської княжої дружини. З городища походить значна добірка ліпного роменського та гончарного давньоруського посуду ⚱️. Іншою цікавинкою цієї пам’ятки є наявність посуду післямонгольського часу – не тільки місцевого, але й привозного. Зокрема, візантійських амфор ?, що може свідчити про існування тут життя і після Батиєвої навали. На Посуллі та взагалі Полтавщині місця, яким вдалося відновитися після монголо-татарського нашестя – рідкість.

У ХVІІ ст. тут розміщувалося козацьке ⚔️ містечко Многа. Воно перебувало у складі володінь Вишневецьких і в першій половині ХVІІ ст. відігравало помітну роль серед фортець Посулля, але пізніше занепало. Хоч, уже під назвою Городище, лишилося сотенним центром Лубенського полку.

Снітинське городище розташоване поблизу села з одноіменною назвою у Лубенському районі, в урочищі Бурти, Городок. Воно ототожнюється із одним з літописних градів Київської Русі на Сулі — містом Кснятин.
У часи ? княжої держави Кснятин був одним із центрів Переяславської землі на Посуллі. Він згадується у ? Повчанні Володимира Мономаха, «Списку руських міст дальніх та ближніх» та неодноразово – у документах вже козацької ⚔️епохи. Помітні і добре збережені земляні укріплення у XVIII ст. значно пошкодили селітровари, як і багато де по Україні.

Попри це, рештки колишнього граду наприкінці ХІХ ст. привернули увагу В. Ляскоронського. Він відзначив наявність округлого укріпленого майданчика з чотириметровими валами та ровом. Площа укріплення складала 2,24 га. З колишнього літописного Кснятина походять ряд давньоруських знахідок: залізні ? та ? від замка, уламок херсонеської амфори ? тощо.

Проєкт впроваджується за фінансової підтримки Український культурний фонд та Zagoriy Foundation

#запідтримкиУКФ #МандруйУкраїною #історико_культурний_туризм #Віртуальні_мандрівки_Полтавщиною