У ніч на 21 липня “такий собі” Герострат підпалив храм Артеміди – одну з головних й найвеличніших святинь давніх греків. Одне із семи чудес Античного світу ще 356 року до н.е. було зруйноване.???
Таким чином честолюбивий житель Ефеса Герострат мріяв прославитися і залишитися на сторінках історії назавжди (правда, грецький історик Феопомп стверджував, що зізнання це Герострат дав під тортурами).
Але якщо ж Герострат дійсно зруйнував святиню греків з ідей марнославства, а не став невинною жертвою давньогрецького правосуддя, то своєї мети він домігся – нащадки згадають його і через два з половиною тисячоліття.
Продовжуючи тему «руйнування» історичних пам’яток, досить важко сказати – як запам’ятають сучасних українців їхні нащадки – «не злим тихим словом» чи відвертою зневагою? …Отримають від нас «спадок у руїнах», записавши у підручниках, що XXІ століття в Україні призвело до знищення більшої частини матеріальної історико-культурної спадщини?…Продовжать справу збереження археологічних та історичних пам’яток, перетворивши їх на цінний ресурс та зберігаючи як безцінне джерело знань про історичне минуле країни?
Наразі на шальках терезів знаходяться два можливих витоки розвитку майбутнього археологічної спадщини, на одній – вантаж із необізнаності більшості населення, приватних інтересів та безладу у законодавчій сфері, на іншій – суспільна повага та інтерес до історичного минулого й розуміння цінності пам’яток на своїй території. І в який бік переважать терези – залежить від людей.☝️?♂️
Ми подумали, що саме напередодні такого дня в історії варто розпочати серію публікацій про те, з якими ризиками зустрічається наразі пам’ятки археології полтавського краю, чому вони можуть зникнути з лиця землі назавжди? Отже, чи знали ви які основні проблеми має археологічна спадщина? ?❓?
– Розорювання.? Збільшення територій посівних площ, багаторічне розорювання призвели до того що більша частина курганів втратила від 100 до 200 % (а то й більше) своїх рельєфних ознак, а невеличкі кургани, відомі за картами ще з сер. ХІХ т. ― у певній мірі вже не виділяються на поверхні за жодними ознаками. Не шкодує оранка ні валів, ні культурний шар, ні кургани.
– Руйнування.?? Пам’ятки пошкоджуються і гинуть у результаті промислової діяльності, будівництва, виробництва на їхніх територіях. Не кажучи про ті об’єкти, які ще не зафіксовані археологами, і вряди-годи стають постраждалими від будівництв, грунтозаборів, кар’єрів тощо, мусимо визнати що навіть у межах пам’яток археології!!! Подекуди трапляються факти незаконних руйнувань культурного шару чи курганів.
– Грабування.?? Чи не найболючіша проблема сучасного сектору охорони культурної та власне археологічної спадщини. З кожним роком «чорні копачі» хазяйнують на територіях пам’яток та об’єктів все більше та все нахабніше. Городища, кургани і могильники обкрадаються, а знахідки якщо й не вивозяться з країни, то через аукціони стають «мертвим вантажем» у приватних колекціях.
– Відсутність облікової документації.?? Переважна частина об’єктів не має облікової документації, а навіть та яка має ― представлена досить часто неактуальною застарілою формою, що провокує складнощі в охороні самих пам’яток. Відсутність сучасної документації, виготовленої за теперішніми вимогами та формами, ускладнює, а часом і унеможливлює охорону пам’яток як для місцевих громад, так і державою з точки зору Закону.
– Приватизація.?? На жаль, мусимо констатувати що значна частина об’єктів культурної спадщини свого часу потрапила до приватних земель, стала об’єктами сільськогосподарської діяльності (є навіть приклади коли обліковані пам’ятки археології національного значення! стали «приватними»… Механізм їх вилучення з приватних володінь, як то вимагає Закон, ― на разі дуже ускладнений.
– Відсутність промоції пам’яток.? Досить слабко на теренах України йде популяризація археологічних старожитностей, як серед туристичного сектору, так і в середовищі пам’яткоохоронних структур. Більшість з тих хто зацікавлений у туризмі чи їх збереженні навіть не знають ні про наявність таких об’єктів, ні про їх часом унікальну історію.
Археологічна спадщина була довгий час недооцінена як у плані історичних знань, так і як ресурс для розвитку туристичної сфери та краєзнавства.
Не будь Геростратом☝️, «гризи граніт історії свого краю»!
Далі буде!?
Проєкт впроваджується за фінансової підтримки Український культурний фонд та Zagoriy Foundation.